Що таке глаукома?

Під час виникнення глаукоми порушується відтік водянистої вологи, що створює підвищений тиск на зоровий нерв і призводить до його необоротної атрофії. Це поширене захворювання, яке спричинило сліпоту у понад п'яти мільйонів людей. Це захворювання може проявитися в будь-якому віці. Воно також може бути вродженим, тобто наявним з народження, але найчастіше зустрічається у людей літнього віку.

Глаукома часто виникає без виражених симптомів і попереджень та поступово пошкоджує зір. Оскільки вона протікає тихо і непомітно, її ще називають тихим крадієм зору. Тому не дивно, що її діагностику часто пропускають, поки не досягається стан, коли порушення зору вже явно прогресують і починають впливати на якість життя. Це підкреслює важливість розширення знань і підвищення обізнаності про глаукому, поряд із регулярними офтальмологічними оглядами, в межах основних директив із профілактики захворювань і підтримання здоров’я очей.

Термін «глаукома» часто вважають синонімом підвищеного внутрішньоочного тиску. Однак глаукома не означає підвищення внутрішньоочного тиску, а найчастіше виникає як його наслідок. Іншими словами, якщо у вас підвищений внутрішьноочний тиск, це свідчить про можливу глаукому. Крім того, глаукома характеризується функціональним і структурним пошкодженням. Власне стан підвищення внутрішньоочного тиску без такого ураження називається внутрішньоочною гіпертензією.

У пацієнтів із внутрішньоочною гіпертензією необхідно оцінити фактори ризику розвитку глаукоми. Ця оцінка важлива, оскільки вона визначає, чи буде пацієнту призначена конкретна терапія, чи буде достатнім регулярний контроль. Крім внутрішньоочної гіпертензії, іншими факторами ризику розвитку глаукоми є вік, наявність цієї хвороби в сімейному анамнезі, високий ступінь короткозорості, мігрені та діабет.

Незважаючи на те, що глаукома часто проявляється без чітких і легко впізнаваних симптомів, існують специфічні ознаки, які можна пов’язати з її початком. Ці ознаки заслуговують на увагу в питаннях, що стосуються здоров'я очей.

Розрізняють відкритокутову та закритокутову глаукому. Під кутом мається на увазі місце стику райдужної оболонки та зіниці в області передньої камери ока. Кут також є місцем, де з ока витікає найбільша частка водянистої вологи. Відкритокутова глаукома є найпоширенішою формою глаукоми і зазвичай не має яскраво виражених симптомів. Вузькокутова глаукома може спричинити біль і почервоніння, про що свідчать такі ознаки, як розмитість зору або кола навколо джерел світла.

Крім того, виділяють гострий і хронічний тип глаукоми. Хронічний тип зустрічається набагато частіше і трапляється в 90% усіх випадків глаукоми. Це відбувається, коли водяниста волога не може вільно витікати з ока, тому вона накопичується в оці та викликає підвищення внутрішньоочного тиску. Це створює тиск на нервові волокна і кровоносні судини зорового нерва.

Пошкодження зорового нерва відбувається повільно і спочатку вражає периферичний зір. На ранній стадії виникають втрати поля зору, які поширюються від периферії до центру, що призводить до звуження поля зору. Хронічна глаукома не має чітких ознак захворювання, але у пацієнтів можуть виникати такі симптоми, як тиск в очах, сльозотеча, розмитість зору та періодичні головні болі протягом тривалого періоду часу.

Як наслідок, пацієнти, які не проходять регулярні перевірки внутрішньоочного тиску, часто не можуть запідозрити в себе глаукому, доки їхнє поле зору не почне звужуватися. Захворювання слід розпізнати і лікувати якомога швидше; інакше виникне пошкодження центрального зору та сліпота. Тому вкрай важливо бути поінформованим і регулярно проходити офтальмологічний огляд для профілактики захворювань.

Лікування глаукоми залежить від її типу та ступеня захворювання або ураження. Оскільки гіпертонія є найбільш значущим фактором ризику розвитку та прогресування глаукоми, лікування спрямоване на зниження внутрішньоочного тиску. Метою лікування є досягнення цільового тиску на основі індивідуального підходу. Це означає, що цільовий тиск являє собою значення, яке в окремого пацієнта не призводить до початку або прогресування захворювання.

Глаукому можна лікувати медикаментами, лазером або хірургічним шляхом. Найпоширенішою формою лікування є медикаменти. У разі неефективності медикаментозної або лазерної терапії необхідно знизити очний тиск за допомогою хірургічного втручання. Лікування може проводитися різними очними краплями, які призначає тільки фахівець-офтальмолог. Крім того, при використанні деяких крапель можуть виникнути певні побічні ефекти, тому їх застосування вимагає обережності. Саме тому оцінка офтальмолога є вирішальною для вибору відповідних крапель, і пацієнти в жодному разі не повинні самостійно вибирати або змінювати терапію.

Глаукома є хронічним захворюванням. Це означає, що після діагностики захворювання потребує лікування до кінця життя людини. Мета лікування глаукоми – максимально зберегти зір пацієнта. Тому важливо, щоб пацієнт, офтальмолог і сімейний лікар були залучені до процесу лікування, а також добре і регулярно співпрацювали.